Пожалуйста, используйте этот идентификатор, чтобы цитировать или ссылаться на этот ресурс: http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/9102
Название: Морфологічний аналіз рельєфу Бережанського Опілля
Другие названия: Морфологический анализ рельефа Бережанского Ополья
MORPHOLOGICAL ANALYSIS OF RELIEF OF BEREZHANSKE OPILLYA
Авторы: Горішний, Павло
Библиографическое описание: Горішний, П. Морфологічний аналіз рельєфу Бережанського Опілля / Павло Горішний // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Географія. - 2017. - Вип. 2 (43). - С. 4–9. - Бібліогр. в кінці ст.
Дата публикации: 2017
Издательство: Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Ключевые слова: Опілля
морфологічний аналіз рельєфу
морфологічна карта
елементи рельєфу
Ополье
морфологический анализ рельефа
морфологическая карта
элементы рельефа
Opillia
morphological analysis of relief
morphological map
elements of relief
Серия/номер: Географія;
Краткий осмотр (реферат): Проаналізовано морфологію рельєфу Бережанського Опілля за його елементами: точковими, лінійними, площинними. Аналіз здійснений на основі побудованих морфологічних карт масштабу 1:50 000 для ключової ділянки межиріччя Нараївка – Золота Липа. Серед лінійних елементів виділяють: гребені, тальвеги, випуклі і увігнуті перегини. Спостерігається велика щільність лінійних елементів на одиницю площі (найбільшу довжину серед них мають тальвеги). Точкові елементи рельєфу (вершинні точки) є більше чи менше вираженими вершинами горбів і останців. До площинних елементів належать: вершинні поверхні, схилові сходинки, днища долин і схили (суттєво переважають за площею). Вершинні поверхні розміщені переважно у центральних частинах межиріч, причому осьова зона зміщена до заходу. Схилові сходинки – це субгоризонтальні (плоскi та слабовипуклi) поверхні на схилах. Серед схилів за формою в плані переважають випуклі. Для цієї території характерна повна узгоджена лівостороння асиметрія.
Проанализировано морфологию рельефа Бережанского Ополья по его элементам: точечным, линейным, площадным. Анализ выполнен на основе составленных морфологических карт в масштабе 1:50 000 для ключевого участка междуречья Нараевка – Золотая Липа. Среди линейных элементов выделяются: гребни, тальвеги, выпуклые и вогнутые перегибы. Наблюдается большая плотность линейных элементов на единицу площади (самую большую длину имеют тальвеги). Преобладают субширотный (СЗЗ–ЮВВ) и широтный направления простирания линий, в меньшей степени – диагональный (СЗ–ЮВ). Линии выпуклых перегибов чаще всего отделяют вершинные поверхности от ниже лежащих склонов. Линии вогнутых перегибов являются границами днищ более крупных долин, линиями подножья крутых склонов и ограничивают площадки. Гребневые (водораздельные) линии имеют наибольшее распространение в качестве небольших водосборов (бассейны небольших долин). Точечные элементы рельефа (вершинные точки) являются более или менее выраженными вершинами холмов и останцев. К площадным элементам относятся: вершинные поверхности, площадки, днища долин и склоны (существенно преобладают по площади). Вершинные поверхности находятся в центральной части междуречий, причем осевая зона смещена к западу. Вершинная поверхность, находящаяся на главном водоразделе, имеет ответвления (второстепенные вершинные поверхности), которые, как правило, плавно снижаются к своим окончаниям. Площадки – это субгоризонтальные (плоские и слабовыпуклые) поверхности на склонах. Днища по поперечному профилю бывают двух типов: 1) плоские, 2) пологовогнутые и волнистые. Среди склонов по форме в плане преобладают выпуклые. Для этой территории характерна полная согласованная левосторонняя асимметрия.
The Berezhansky Opillia relief morphology has been analysed according to the following elements: dotted, linear and areal. The analysis has been carried out on the basis of constructed morphological maps on the scale of 1:50 000 for the key part of the Naraivka – Zolota Lypa watershed. Among the linear elements there are: water-divuding, thalwegs, convex and concave bends. A great density of linear elements per unit of area can be observed (the longest of which are the thalwegs). The sublatitudinal (WNW–ESE) and latitudinal directions of linear reach prevail, less so the diagonal (NW–SE). The lines of convex bends in most cases separate the highland surfaces from the lower-lying slopes. The lines of concave bends are the borders of the bottoms of the valleys, the lines of the foot of the steep slopes and they also restrict the flat. Water-dividing lines are most spread as borders of small watersheds (polls of small valleys). The dotted elements of relief (high points) are more or less distinct tops of hills and buttes. The areal elements include: vertex surfaces, flats, the bottoms of valleys and slopes (essentially dominate in terms of area). The highland surfaces are mostly located in the central parts of watersheds the axial zone being shifted to the West. The highland surface which is located on the main watershed had branches (subsidiary highland surfaces), which as a rule gradually lower to their ends. The flats are subhorizontal (flat or weakly curved) surfaces on the slopes. The bottoms according to the cross-section are of two types: 1) flat; 2) shallow concave and wavy. Among the slopes according to the shape in the scheme the convex prevail. Full consistent left-sided asymmetry is characteristic of this territory.
URI (Унифицированный идентификатор ресурса): http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/9102
ISSN: 2311-3383
Располагается в коллекциях:Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Географія. 2017. № 2 (43)

Файлы этого ресурса:
Файл Описание РазмерФормат 
3.pdf1,34 MBAdobe PDFПросмотреть/Открыть


Все ресурсы в архиве электронных ресурсов защищены авторским правом, все права сохранены.