Методичні особливості використання наочних посібників на заняттях автосправи у 50–80-ті роки ХХ століття

Abstract

Розкрито доцільність використання наочності на заняттях із автосправи та методичні особливості застосування наочності у 1950–1980-і роки. Досліджено історичні аспекти застосування технічних засобів навчання у якості наочних посібників. Визначено та охарактеризовано два етапи розвитку методики застосування наочності у процесі підготовки фахівців із автосправи: накопичення емпіричного досвіду (50–60-і роки) та узагальнення емпіричного досвіду (70–80-і роки ХХ ст.). Обґрунтовано доцільність використання в сьогоденні окремих аспектів підготовки фахівців із автосправи.

Раскрыта целесообразность использования наглядности на занятиях автодела и методические особенности применения наглядности в 1950-1980-е годы. Исследованы исторические аспекты применения технических средств обучения в качестве наглядных пособий. Определены и охарактеризованы два этапа развития методики применения наглядности в процессе подготовки специалистов по автоделу: накопление эмпирического опыта (50-60-е годы) и обобщения эмпирического опыта (70-80-е годы ХХ ст.). Обоснована целесообразность использования в настоящем отдельных аспектов подготовки специалистов по автоделу.

The article reveals the feasibility of using visual aids in the classroom with training of drivers and methodical peculiarities of clarity in the 1950-1980-th. The historical aspects of the application of technical training as visual aids are investigated. The two stages of development methods use visual aids in the training of training of drivers are identified and characterized: accumulation of empirical experience (50-60-th years) and synthesis of empirical experience (70-80-th years of the twentieth century.). The appropriateness of the present certain aspects of training with drivers is proved.