Емпіричне дослідження особливостей взаємозв’язку резильєнтності та стратегій подолання стресу студентською молоддю в складних життєвих обставинах

Abstract

У статті розкрито теоретичні підходи науковців-психологів до розуміння феномена резильєнтності та його структурних компонентів. Емпірично визначено рівень розвитку резильєнтності у студентської молоді. Проаналізовано особливості поведінки студентів у контексті вирішення складних життєвих ситуацій. Охарактеризовано взаємозв’язок резильєнтності зі стратегіями подолання стресу студентською молоддю. В емпіричному дослідженні взяли участь 288 студентів. Для досягнення вищезазначених завдань було використано комплекс методів дослідження, зокрема для вимірювання резильєнтності застосовано «Шкалу резильєнтності» CD-RISC-10 (K. Connor, J. Davidson), для дослідження стратегій подолання стресу – методику «Стратегії подолання стресових ситуацій» SACS (S. Hobfoll). Для статистичної обробки результатів використано методи описової статистики, кореляційний аналіз за коефіцієнтом Пірсона та множинний регресійний аналіз. На нашу думку, резильєнтність – це інтегральна властивість особистості, яка забезпечує здатність чинити опір стресу, долати його та відновлюватися після нього. Резильєнтність сприяє ефективному подоланню складних життєвих обставин. Виявлено розподіл студентів за усіма рівнями розвитку резильєнт-ності. Встановлено, що соціальна взаємодія та обережність дій є домінуючими стратегіями поведінки студентів задля подолання складних життєвих обставин. Натомість асоціальні дії являють собою найменш представлену модель поведінки студентства в умовах подолання стресу. З’ясовано, що студентська молодь у процесі вирішення складних життєвих обставин може використовувати декілька стратегій поведінки для локалізації стресу. Встановлено, що у студентів серед стратегій подолання стресу переважають просоціальні моделі поведінки, зокрема вступ у соціальний контакт та пошук соціальної підтримки. Аналіз домінуючих стратегій показав, що просоціальні стратегії найчастіше виступають провідними (70,8%), тоді як асоціальні стратегії є найменш вираженими (53,8%). Кореляційний аналіз засвідчив наявність статистично значущих зв’язків між резильєнтністю та низкою стратегій подолання стресу студентською моло-ддю. Найсильніші позитивні зв’язки резильєнтності встановлено з асертивними діями, вступом у соціальний контакт та пошуком соціальної підтримки, тоді як уникнення має слабкий негативний зв’язок із резильєнтністю. Множинний регресійний аналіз показав, що значущими предикторами резильєнтності виступають асертивні дії, вступ у соціальний контакт та імпульсивні дії. Отримана модель є статистично значущою та пояснює 30,8% дисперсії показника резильєнтності.

This article explores the theoretical approaches of psychologists to understanding the phenomenon of resilience and its structural components. The level of resilience development among college students has been empirically determined. The article analyzes the behavioral characteristics of students in the context of coping with difficult life situations. It describes the relationship between resilience and stress coping strategies among university students. A total of 288 students participated in the empirical study. To achieve the above-mentioned objectives, a set of research methods was used; specifically, the CD-RISC-10 “Resilience Scale” (K. Connor, J. Davidson) was applied to measure resilience, and the SACS “Strategies for Coping with Stressful Situations” methodology (S. Hobfoll) was used to study stress coping strategies. Descriptive statistics, Pearson’s correlation analysis, and multiple regression analysis were used for statistical processing of the results. In our opinion, resilience is an integral personality trait that enables one to withstand stress, overcome it, and recover from it. Resilience facilitates the effective overcoming of difficult life circumstances. The distribution of students across all levels of resilience development was identified. It was found that cautious behavior and social interaction emerge as the dominant behavioral strategies students employ to cope with difficult life circumstances. In contrast, antisocial behavior represents the least common behavioral pattern among students when coping with stress. It was found that students, in the process of resolving difficult life circumstances, may use several behavioral strategies to manage stress. It was established that among students’ stress-coping strategies, prosocial behavioral models predominate, particularly engaging in social contact and seeking social support. An analysis of the dominant strategies showed that prosocial strategies are most often the leading ones (70.8%), while antisocial strategies are the least pronounced (53.8%). Correlation analysis revealed statistically significant associations between resilience and a range of stress-coping strategies among college students. The strongest positive associations of resilience were found with assertive actions, social engagement, and seeking social support, whereas avoidance has a weak negative association with resilience. Multiple regression analysis showed that assertive actions, social engagement, and impulsive actions are significant predictors of resilience. The resulting model is statistically significant and explains 30.8% of the variance in the resilience score.